Кажуть, що Збройним Силам України минає сьогодні 25 років. Та я не можу
погодитись з такою думкою. Сучасні Збройні Сили стали уособленням
найкращих військових традицій нашого народу починаючи, принаймі, з
часів козаччини. А національно-визвольна боротьба, що її вела Українська
Повстанча Армія і взагалі є немеркнучою сторінкою військової звитяги
українського народу, невід'ємною складовою історії Української Армії.В експозиції шкільного музею є матеріали про тих, хто в лавах УПА відстоював свободу і незалежність Української Держави. Один з них-Мазурик Михайло Андрійович, мій земляк, житель с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області. За діяльність в лавах УПА він був засуджений до 10 років ув'язнення, які відбував в мордовських таборах. Його син, один з активних учасників розвитку державотворчих процесів початку 90-х років 20 ст. в селі Голинь, Степан Михайлович Мазурик з великим задоволенням передав деякі матеріали, що стосуються долі його батька, до шкільного історичного музею Бутівського НВК Олександрійського району Кіровоградської області. З ними я й хочу познайомити читачів мого блогу.
Мазурик М.А. (верхній ряд, третій зліва)
Мазурик М.А. (перший зліва)
Світлини зроблені під час перебування в мордовських таборах. Вони були відправлені Михайлом Андрійовичем Мазуриком своїй дружині Катерині та сину Степанові, про свідчать підписи на звороті.
В Караганді Мазурик М.А. проживав разом з дружиною Катериною (в дівоцтві-Багринівська) та сином Степаном. Згодом сім'я переїхала в село Голинь.Дружина багато вишивала. Деякі з цих вишивок невістка Михайла Андрійовича та Катерини Миколаївни пані Ганна передала шкільному музею. На сьогодні з вищезгаданих людей проживає тільки пані Ганна. Даруй їй, Боже, многая і благая літа!
Немає коментарів:
Дописати коментар