ШМАТ ДЕМИД КУЗЬМИЧ, 1896 Р.Н.
Сім'я проживала в селі Собічино Олевського району Київської (зараз Житомирської) області. В 1937 році вся родина була репресована як куркулі і виселена в Архангельську область Росії. 21 січня 1938 року Шмат Д.К. був розстріляний. Згодом сім'я повернулась додому. По різному склалась доля членів сім'ї. Дочка Шмата Д.К. Марія, проживає зараз в селі Бутівському Олександрійського району що на Кіровоградщині разом зі своєю дочкою, Лупаїною Любов'ю Петрівною, яка працює вчителем української мови та літератури місцевої школи. Її спогади, світлини знаходяться в експозиції шкільного історичного музею.
Шмат Марія Демидівна з документами, що засвідчують реабілітацію її батька, Демида Кузьмича.
МАЗУРИК МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ, 1894 р.н.
В той час, коли був прийнятий Закон про реабілітацію жертв політичних репресій, я працював вчителем історії Кропивницької НСШ Калуського району Івано-Франківської області та активно займався краєзнавчо-дослідницькою роботою. В мої руки попав цікавий документ та декілька фотосвітлин, які пролили світло на долю мого сусіда (я проживав тоді в селі Голинь Калуського району Івано-Франківської області) Мазурика Михайла Андрійовича. Про таких як Мазурик М.А. в селі тоді говорили "були вивезені". Коли я поспілкувався з його сином , Мазуриком Степаном Михайловичем, який люб'язно погодився передати мені з сімейного архіву деякі документи, для мене слова "були вивезені" набули чітко визначеного змісту. Під впливом неодноразових розмов з Степаном Михайловичем в мене формувалась переконаність, що ОУН-УПА - це не бандити, які тільки вбивали і грабували місцеве населення, а потужна національно-визвольна сила, яка вела боротьбу за волю України. І Мазурик Михайло Андрійович був частиною цієї боротьби, її активним учасником.
Напис на звороті світлини.
Напис на звороті світлини
Сім'я проживала в селі Собічино Олевського району Київської (зараз Житомирської) області. В 1937 році вся родина була репресована як куркулі і виселена в Архангельську область Росії. 21 січня 1938 року Шмат Д.К. був розстріляний. Згодом сім'я повернулась додому. По різному склалась доля членів сім'ї. Дочка Шмата Д.К. Марія, проживає зараз в селі Бутівському Олександрійського району що на Кіровоградщині разом зі своєю дочкою, Лупаїною Любов'ю Петрівною, яка працює вчителем української мови та літератури місцевої школи. Її спогади, світлини знаходяться в експозиції шкільного історичного музею.
МАЗУРИК МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ, 1894 р.н.
В той час, коли був прийнятий Закон про реабілітацію жертв політичних репресій, я працював вчителем історії Кропивницької НСШ Калуського району Івано-Франківської області та активно займався краєзнавчо-дослідницькою роботою. В мої руки попав цікавий документ та декілька фотосвітлин, які пролили світло на долю мого сусіда (я проживав тоді в селі Голинь Калуського району Івано-Франківської області) Мазурика Михайла Андрійовича. Про таких як Мазурик М.А. в селі тоді говорили "були вивезені". Коли я поспілкувався з його сином , Мазуриком Степаном Михайловичем, який люб'язно погодився передати мені з сімейного архіву деякі документи, для мене слова "були вивезені" набули чітко визначеного змісту. Під впливом неодноразових розмов з Степаном Михайловичем в мене формувалась переконаність, що ОУН-УПА - це не бандити, які тільки вбивали і грабували місцеве населення, а потужна національно-визвольна сила, яка вела боротьбу за волю України. І Мазурик Михайло Андрійович був частиною цієї боротьби, її активним учасником.
Немає коментарів:
Дописати коментар