Українська революція 1917–1921 років
розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську
імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і
його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та
федерації до усвідомлення власної державної незалежності.
Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх
регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські
органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася
культура.
Цікаво, що термін “Українська революція” був
уведений в обіг самими учасниками подій. Це визначення є в працях
Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра
Дорошенка та інших діячів доби. Радянська історіографія старанно
викорінювала цю дефініцію та поширювала свої поняття – “Велика Жовтнева
соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося
в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та
“буржуазне”. Проте, тим часом українські історики в діаспорі
досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Їх роботу продовжили
вітчизняні науковці в незалежній Україні.